|
М'який клімат і вдале географічне положення Запоріжжя привертали людину з незапам'ятних часів. Якнайдавніші стоянки первісних людей в річковій долині порожистої частини Дніпра відносяться до епохи середнього палеоліту (100 - 40 тис. років тому). Впродовж багатьох сторіч територія краю була своєрідним коридором, яким проходили різні народи, де схрещувалися різні культури. Киммерійци, скіфи і сармати, готи і гуни, авари, хазари, половці, печеніги, слов'яни залишили після себе в Придніпровських степах різноманітні археологічні пам'ятники.
Після татаро - монгольського нашестя 1237 - 1240 рр. територія Запорізького краю на два сторіччя увійшла до складу Золотої Орди.
У 1445 р. запорізькі степи по лівому берегу Дніпра увійшли до складу Кримського ханства. З кінця ХV до середини ХІХ в. їх населяли кочові і напівосілі ногайці.
Природно - географічні і історичні умови в XV - XVI вв. сприяли тому, що південно - українські землі стали одним з центрів формування запорізького козацтва. Одним з його головних оплотів і символів став острів Хортиця, відомий ще із староруських часів.
Подією загальноукраїнського значення стало формування з окремих козацьких загонів і промислових артілей соціально - політичної і військової організації запорізького козацтва - Запорізької Січі ("Війська Запорізького Низового").
Запорізька Січ стала першим на території України політичним формуванням зі всіма ознаками республіки. Вона довго зберігала свою незалежність і займала видатне місце в міжнародних відносинах - європейські держави встановлювали з нею дипломатичне відносини і шукали військового союзу.
В кінці XVIII в. землі південної України увійшли до складу Російської імперії.
Процес нового заселення і освоєння земель сучасної Запорізької області був складним. У ньому взяли участь представники багатьох народностей, що привело до розвитку краю як багатонаціонального. Це забезпечило запозичення господарських звичок, окремих особливостей життя і побуту одним народом у іншого, породило своєрідне злиття культурних і господарських традицій. Складовою частиною населення території сучасної Запорізької області стали іноземні переселенці: меноніти, німці, болгари, євреї, гагаузи, поляки, серби, греки, албанці.
Запоріжжя стало одним з полігонів, де утілювалися стратегічні плани індустріалізації СРСР. У 1927 р. почалося будівництво ДнепроГЭСа - наймогутнішої гідроелектростанції в Європі на той час. Одночасно прискореними темпами споруджувався комплекс нових енергоємних підприємств.
Бурхливий розвиток економіки і культури краю було перервано ІІ Світовою війною. Однієї яскравий сторінок в історії області є післявоєнне відродження запорізького індустріального комплексу - ДнепроГЭСа і підприємств чорної і кольорової металургії. До початку 1950 р. відновили роботу всі 670 заводів і фабрик області. У 1950 - 1970 рр. у області бувальщини створені нові галузі індустрії - електротехнічна, хімічна. Продовжував збільшуватися енергетичний потенціал області. Разом з введенням в дію ДнепроГЭСа - 2, споруджена Запорізька ГРЕС і Запорізька атомна електростанція.
|
